Консультація для батьків: " Музика розвиває інтелект"

Про те, як впливає музика на розвиток дитини написано чимало посібників, научних трактатів... У людини яка має музичну освіту, або багатий досвід використання в своєму житті музики немає сумніву в тому, що вона (музика) розвиває і виховує у дитини моральні, душевні, розумові та вольові якості. Однак, сьогодні, у багатьох батьків виникає запитання: чи варто навчати дитину музики? У них не виникає сумніву коли йде мова про навчання математики, географії та інших предметів, передбачених шкільною програмою. У батьків постає питання-чи варто витрачати сили і час дитини, якщо вона надалі не буде спеціалістом в музичній галузі? Що дасть музика дитині для реального життя, для пізнання? Не дивно, час складний, така реальність сьогодення. Що може дати дитині музика?

Можна довго сперечатись з цього питання, але існують такі факти. Дослідники з університету Вісконсена виявили, що кожна дитина, яка народжується має досить тонкий музичний слух і добре чуття ритму. Але ці здібності можуть згаснути за кілька років якщо їх не розвивати.

На думку дослідників, саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина сприймає розмову людей. Усього за кілька місяців малюк накопичує в пам’яті тисячі слів, як ритмічно-звуковисотно та інтонаційно організовані звукові фрагменти. З розвитком відчуття ритму в малюка якісно змінюються складові його психіки, необхідні для різних видів діяльності, поведінки в цілому.

Фізик Шидв з Каліфорнійського університету та психолог Размер з університету Вісконсена досліджували роль слухання музики та навчання гри на музичних інструментах в інтелектуальному ставленні дитини. За допомогою комп'ютерних технологій вони з'ясували, що музика впливає на розвиток мозку і моторики людини, сприяє розвитку аналітичного мислення.

В експерименті брало участь 78 дошкільнят, яких розділили на 3 групи. Дітей 1 групи навчали музичної грамоти та гри на фортепіано, 2-роботи на комп'ютері, в 3й групі ніяких спеціальних занять не проводили.Через пів року було проведено тестування розумових здібностей дітей в усіх 3-ьох груп. Виявилося, що діти, яких навчали музики, показали результати на 34% вищі, аніж їх однолітки з 3 групи. У дітей, що навчалися працювати на комп'ютері, результати були на 28% кращими від отриманих у 3 групі.

На підставі даних цього експерименту дослідники дійшли висновку, що музика сприяє розвиткові аналіичного мислення, і чим дитина раніше починає займатись музикою, тим кращим буде результат. Наприклад: з ранньго віку серйозно займались музичним вихованням з маленьким Моцартом, який написав перший свій музичний твір у 3 роки (гру маленького Моцарта слухали при імператорському дворі), прикладів є багато..

Музичні вподобання можуть чимало сказати про внутрішній світ людини, її душевний стан. Щоб дитина розвивалася музично, не обов'язково чекати ї вступу до музичної школи. Прилучати малюка до музики може людина і без музичної освіти. Переконатися в цьому можна ознайомившись з порадами та вправами, що допомагають прищепити дитині смак та інтерес до музики і зробити заняття з нею корисними та цікавими.

Найперша порада(і батькам і вихователям)-співайте.

Що?-краще-дитячі пісеньки, репертуар дуже багатий.

Дуже є важливим-ніколи не слід казати дитині,що вона співає погано, що в неї немає слуху (навіть коли це так). Правильність відтворення музичних звуків тісно пов'язана з вірою в себе. Можна сказать, що вона співає майже правильно, але звук треба спочатку прослуховувати, а потім співати. Багато в чому властивості голосу визначаються анатомічними особливостями, будовою гортані, об'ємом навколоносових пазух. Вокальні м'язи у дошкільнят ще не розвинуті. Дитячий спів не можна оцінювати за критерієм сили звучання. Гучний спів та крик шкодять незміцнілим м'язам дітей, притуплюють слух та негативно позначаються на нервовій системі.

Спів відіграє важливу роль не лише в музичному, а і в загальному розвитку дитини. Проспівування слів та фраз на одному диханні покращує дитячу вимову, зміцнює легені, активізує обмінні процеси. Вокалізовані вправи та ігри використовують не лише музкерівники ,а й логопеди і терапевти.

Друге -добре, якщо діти будуть мати можливість слухати музику різних жанрів: класичну музику, народну, просту і складну,симфонічну, запис звучання сучасних та народних музичних інструментів.

Третє-добре використовувати різні види сприймання музики на слух.

Тобто: пасивне (коли дитина чує звучання але зайнята іншим); частково активне -дитина слухає але водночас думає про своє (музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану натхнення); і нарешті активне сприймання, коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає коли співають неправильно. Активне сприймання слід розвивати, ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голосу,власних відчуттів...

Дітям із слабкими мовними даними добре допомагають вправи на поєднання співу з пасивними рухами, співуче читання, ритмічне читання-чергування коротких і довгих складів за рухом руки, поєднання мовної інтонації з музикою тощо.

Види ігор

Можна складати мелодії, які б передавали значення прикметників. Це весела гра: добераємо кілька прикметників і залежно від того, як спиймаємо кожен з них, складаємо невеличку мелодію. Якщо в дітей виникне бажаня наслідувати вас-чудово. Але нехай вони спочатку послухають. Потім змінюємо тактику: заспіваємо щось і попросимо малят визначити-сумний це мотив чи веселий. Ось, наприклад, кілька прикметників, які можна використати у грі: сердитий, веселий, сумний, швидкий, святковий тощо. Якщо ви вмієте грати, проведіть таку саму гру з допомогою музичного інструмента. Сюди можна включити і слухання аудіозапису музики.

За допомогою гри можна навчити дитину визначати висоту, тривалість та гучність звуків. Запропонуємо дітям заплющити очі та слухати на металофоні (або ксилофоні) зіграємо по черзі високий та низький звуки в будь-якій послідовності. Попросимо визначити відмінність між ними. Доцільно розпочинати з найбільш віддалених один від одного звуків, поступово переходячи до тих, що розташовані ближче і ближче, поки відстань між ними не скоротиться мінімально, до звуків, що стоять поряд. Продовжити гру можна, змінюючи тривалість звучання окремих звуків та їхню гучність. Якщо ця гра їх зацікавить ми досягнемо того, що діти розрізнятимуть звуки за висотою, тривалістю, гучністю. Зверніть увагу, що ці якості є природними і можуть розглядатися не лише стосовно музичних звуків, а й що до багатьох інших предметів та явищ.

Є гра "Сонячні зайчики".Увімкніть ритмічну музику. Запропонуйте дитині узяти маленьке дзеркальце і покажіть, як треба пускати сонячного зайчика. Зайчик має стрибати в ритмі музики, що звучить. Запропонуйте дитині потанцювати, пострибати, помахати руками в ритмі музики. Поступово він навчиться чітко координувати свої рухи, узгоджувати їх характер, виразність з музичним ритмом.

Є таке поняття, як ритмічні диктанти. Поплескаємо, або простукаємо по столу дуже простий ритм і попросимо дитину повторити його. Якщо вона помилилась, можна сказать: "У тебе майже вийшло, але послухай ще." Ритми треба варіювать. Коли дитина повторить ритм, попросимо зробити це кілька раз.

Далі-ознайомлення з музичними інструментами. Батькам варто побувати в магазині музичних інструментів. Показати дитині різні музичні інструменти і якщо можливо дати послухати, як вони звучать. Дома час від часу показувати дитині зображення тих чи інших музичних інструментів, запропонувати дитині послухати запис звучання різних музичних інструментів, вчити дитину упізнавати звучання цього інструмента в музичних творах.

Для розвитку дитини дома з батьками можна розігрувати казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер (тонюсінький,як комарик, грубий,як баба-яга,л ласкаво, розтягуючі голосні, як промовляє лисичка і т.д.).

Для розвитку і зміцнення голосових м'язів дитини та розширенню голосового діапазону дома можна робити вправи. Дорослий зображує звук сирени, тобто на одному диханні спускається до нижньої межі свого діапазону, потім підіймається до верхньої. Коли дитина підіймає руку-дорослий підвищує висоту звука, а коли опускає - знижує. Гра дуже подобається дітям. Потім міняються ролями. Можна імітувати сирену пожежників, поліцейської машини, заводський гудок, зрештою звук можна придумати самостійно.

Батьки можуть перетворити дихальну гімнастику на захопливу гру, надимаючи кульку можна чергувати короткі і довгі видихи. Заппропонуйте дітям роль шукача підводних скарбів: розкладіть на підлозі іграшки, щоб їх дістати треба "пірнути" й затримати дихання. Займатися з дітьми фізичними вправами чи плаванням, зміцнюючи їхні м*язи грудей, животика, спини.

Наукові дані і багатовіковий досвід засвідчують: любов до музики прищеплена в дитинстві, може стати міцною основою подальших досягнень та успіхів дитини. Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до інтенсивного розвитку сенсорних здібностей, душевного почуттєвого сприйняття, створює надійний фундамент для становлення і подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів, гармонійного поєднання в них емоційного і раціонального, стане частиною духовного життя людини в майбутньому.

Консультація: Казкотерапія - виховання дітей казкою

З давніх часів існує традиція розповідати дітям казки. Через історії, міфи і легенди передається з покоління в покоління накопичена століттями мудрість. Вони допомагають дітям формувати життєві принципи і правильні цінності. Сучасним батькам казки дають додаткові можливості. Використовуючи казки і придумування історій, можна допомогти дитині у вирішенні різного роду проблем і подоланні труднощів дорослішання. У цій статті ви дізнаєтесь, як батьки можуть використовувати деякі психологічні прийоми у вихованні дітей.

Чим казки можуть бути корисні батькам?

Казки для дітей - це не тільки захоплююча подорож у світ вигаданих персонажів. Через казки діти отримують свої перші знання про життя. На перший погляд, світ казок може здатися чорно-білим, з чітким поділом на добро і зло. Проте якщо поглянути глибше, казки можуть також навчити дітей більш широкого погляду на події і людей. Наприклад, неприємності і випробування, які випадають герою, зрештою допомагають йому стати більш сильним і спритним, призводять до якихось бажаних змін. А іноді в казках зустрічаються і неоднозначні персонажі, які на перший погляд поводяться як лиходії, а потім розкриваються - виявляється, що за їх поведінкою стоять якісь причини, або ж вона зовсім не була лиходійською, а зрештою допомогла герою.

Як використовувати казку у вихованні дитини?

Є кілька способів роботи з казкою, серед них виділяються основні три:

- розбирати з дитиною вже існуючу казку;

- придумувати нові кінцівки для вже існуючих казок;

- скласти нову казку - самому або разом з дитиною

Як розібрати казку з дитиною?

Основна мета обговорення казок - побудувати зв'язок між поведінкою героїв, подіями, що відбуваються в казці і ситуаціями в реальному житті, з якими зустрічається дитина. У такому випадку сюжет казки трансформується для дитини в особистий багаж знань і уявлень, до якого він зможе звертатися за необхідності, наприклад, потрапивши в якусь складну для себе ситуацію.

1. Казка - видумка, та в ній натяк...

Обговоріть з дитиною, про що розповідається в казці і чому вона вчить. Запитайте, в яких ситуаціях у реальному житті може згодитися те, що дитина дізналася з казки?

2. Баба-яга – красна дівчина

Обговоріть героїв казки. Чому герой здійснює той чи інший вчинок? Навіщо йому це потрібно? Чого він хотів насправді?

3. Вогонь, вода і мідні труби

Поговоріть про те, як герої казки долали труднощі. Чи зверталися вони до когось по допомогу? Можливо, коли-небудь ці способи ваша дитина зможе використовувати в реальному житті.

4. ... добрим молодцям урок!

Які почуття викликає ця казка? Які епізоди особливо запам'яталися? Які епізоди викликали радісні почуття? Які сумні? Які ситуації викликали страх? За цією ж схемою можна обговорювати з дитиною і переглянуті разом художні та мультиплікаційні фільми.

Як скласти казку разом з дитиною?

Складаючи разом з дитиною казки, ви можете доторкнутися до її внутрішнього світу, дізнатися про те, що її турбує, лякає, або навпаки - надихає і підтримує. Сюжет казки будується за певними канонами: по суті вона представляє із себе послідовність подій, об'єднаних якимсь сюжетом.Почніть зі створення головного героя. Придумайте йому ім'я і образ. Можна підключити тут і арт-терапію - намалювати героя або виліпити його з пластиліну. Дізнайтеся у дитини, якими якостями володіє герой, який у нього характер. Обговоріть, про що буде ваша казка. Як правило, у головного героя є мета і є перешкоди на шляху до її здійснення. Також у казці є герої-союзники і герої-противники. У процесі створення сюжету пробуйте проводити паралелі з реальним життям дитини: питайте, як це пов'язано для нього з його досвідом і переживаннями, у зв'язку з чим він вибрав для героя саме таку мету і такі випробування?

Як придумати нові кінцівки до вже існуючих казок?

Іноді для того, щоб допомогти дитині знайти рішення проблеми через казку, не потрібно складати нову. Досить придумати нову кінцівку до однієї з тих, що вже існують. Тут важливо підібрати казку, ключова проблема якої буде збігатися з тією, яка зараз актуальна для дитини. Наприклад, якщо дитина переживає через суворого вчителя, який дає багато завдань або ставить низькі оцінки, можна обговорити з ним казку про Попелюшку.
У казках часто на допомогу головному героєві приходить чарівництво. Попелюшку, наприклад, від мачухи захищає фея-хрещена. А як могла б упоратися Попелюшка сама, без чарівної допомоги? Чи була мачуха така вже несправедлива до неї, адже Попелюшка сама втекла, не виконавши залишене їй «домашнє завдання»? Чи були у Попелюшки варіанти домовитися з мачухою?

Так, за допомогою казкотерапії ви можете допомогти дитині змінити своє ставлення до ситуації, яку вона переживає як безвихідну або несправедливу. З вашою допомогою вона навчиться дивитися на проблему з різних сторін, шукати варіанти виходу і не відчувати себе маленькою та безпорадною.

Консультація "Навіщо дитині ляльковий театр?"

Лялька, що оживає - чи можливо це?
Яке маля не мріяло хоча б один раз, щоб його улюблені іграшки, що стали кращими друзями, ожили й заговорили? Щоб вони змогли розімкнути темницю своєї статичності, розповісти про себе, стати дійсними партнерами у іграх? І навіть ляльки - роботи не здатні цю мрію виконати, адже їхні рухи механічні й, мабуть, ще більш далекі від бажаного "пожвавлення", якого сподівається дитина. Але, виявляється, чудо "живої" іграшки все-таки можливо!
Мова в цій статті піде про дивне створіння рук людських - ляльці-рукавичці. Про ганчіркову м'яку ляльку, яку можна "пожвавити" за допомогою руки й "оживити" силою своїх емоційних переживань. Чи доводилося Вам коли-небудь знайомити малюка із цією іграшкою? Якщо так, то згадаєте його першу реакцію. Крихітка вже звикла до навколишніх його звичайних ляльок, що завмерли в одній позі й виражає лише одну емоцію, а те й зовсім байдужим. І отут раптом він бачить ляльку, що тягнеться до нього руками, киває головою, невимушено розкланюється й здоровається з ним начебто сама собою... Здивування, цікавість, бажання поторкати й розгадати таємницю "живої" іграшки - все виражається на особі крохи. За першим незабутнім враженням треба освоїти можливостей ляльки, які виявляються практично безмежними.

У чому ж переваги такої іграшки? По-перше, одягаючи ляльку на руку, дитина "зливається" з нею, ототожнюється з персонажем, у який буде грати. З її допомогою він може не просто відпрацьовувати моделі поводження, як він це робить зі звичайною лялькою. З нею він здатний емоційно виразити все те, що його тривожить і хвилює, говорячи не від своєї особи, а від імені казкового персонажа, що живе в уявному світі. До речі кажучи, саме тому ляльки-рукавички використаються дитячими психологами в психокорекційній роботі. На занятті психолог пропонує дитині розіграти спеціально для нього придуманий сценарій. У процесі подання, у тім або іншому виді що відтворить ситуацію, що травмує дитину, маля за допомогою ляльки-рукавички виражає свої переживання й агресію. Таким чином, діти позбуваються від їхніх страхів, що мучили, і негативних емоцій. По-друге, лялька-рукавичка, сама по собі несе деякий емоційний образ. Як правило, лялька - весела або смутна - зображує позитивного або негативного героя якої-небудь казки, мульт - або телефільму. Граючи з лялькою, дитина психологічно переживає роль. А виходить, здобуває настільки необхідний йому емоційний досвід проходження полярних станів. Кілька різнохарактерних ляльок-рукавичок допоможуть маляті відповістити на запитання, яке це - бути злим або добрим, брехливим або правдивим, розумним або дурним, довірливим або підозрілим, сміливим або боягузливим, відкритим або замкнутим, дратівливим або спокійним... І нарешті, головне, як це - бути дорослим? У грі вона більше не маля, вона - дорослий: вирішує дорослі проблеми, сама справляється з життєвими ситуаціями, самостійно робить вибір. У театральній постановці може брати участь вся родина, а щоб дитині було цікавіше, запросіть для гри його однолітків. Нехай кожний з малят вибере героя, що йому симпатичний. Навчіть дітей називати вголос свою роль і пояснювати в грі свої дії, озвучувати персонажа. "Я - жабка-скрекотушка", "Я - лисичка-сестричка", "Я -вовчок-сірий бочок" – кожний з героїв говорить із особливою інтонацією, виражає тільки йому властивий характер. І пам’ятайте, театр – це чарівне дійство, для якого потрібно забезпечити відповідну "магічну" обстановку: півморок, лаштунки, за допомогою свічок або різнобарвного підсвічування можна створити таємничу гру світла й тіні. Театралізовані ігри є різновидністю сюжетно-рольових ігор. Вони мають спільну будову й ознаки: зміст, творчий задум, роль, сюжет, рольові та організаційні дії, правила, рольові та організаційні взаємини. Джерелом змістовності цих компонентів с навколишній, світ. Враження навколишньої дійсності є опорою для творчості педагога і дітей. Кожна форма, зміст можуть бути розіграні в кількох варіантах. Істотна відмінність театралізованих ігор - заздалегідь відомий сценарій, в основі якого лежить зміст казки, вірша, оповідання тощо. Головний сюжет мов би веде за собою гру. Але, полегшуючи розвиток теми, він разом з тим зменшує можливості педагога і дітей творчо її розвивати. Навчити дітей творчо й самостійно розвивати тему гри допоможуть різноманітні засоби. Зокрема, зразки кількох варіантів її розв'язання спонукають дітей щоразу шукати й створювати новий варіант. Діти привчаються використовувати різні способи зображення, якщо вихователь комбінує в одній грі зображувальні засоби, властиві різним видам театралізованих ігор. Щоб з'ясувати ці види, пропонуємо певну класифікацію ігор. Усі театралізовані ігри доцільно поділити на дві великі групи: режисерські ігри та ігри-драматизації. Звичайно, кожна гра містить лише кілька найцікавіших (головних) ролей, наприклад Червона Шапочка і Вовк, Коза і Вовк. Менш привабливішими за своєю активністю, місцем і обсягом дій є такі персонажі, як бабуся, мисливці, козенята. Але навіть з урахуванням цих ролей не всі діти активно зайняті у грі. Щоб усі вихованці брали участь у грі, а не тільки споглядали спектакль, слід трохи пофантазувати. Наприклад, Червона Шапочка, доки дійде до бабусиного будиночка, зустрічає не лише Вовка, а й чимало звірят: одним вона допоможе в біді, з іншими подружиться, ще інші попередять її про підступність та хижість Вовка. Дехто з дітей може зіграти ролі різних дерев, квітів, які вітають, супроводжують дівчинку, зображають стан погоди, посміхаються, хмуряться, знічуються під дощем, частують Червону Шапочку суницями, малиною, збирають гриби тощо. Активна .участь всіх дітей у підготовці та ході гри розвиває в них самостійність, ініціативу, творчість. Якщо діти в кожній грі виконують принаймні хоч якусь роль, то щоразу вони почувають себе дедалі більше розкутими, все частіше створюють нові нетрадиційні ситуації. Спостерігаючи, як деякі діти найбільш виразно виконують провідні ролі, всі інші наслідують їх у міру власних здібностей. Через найбільш цікаві (головні) ролі мають пройти усі діти. Так власна практика й досвід є передумовою самостійної організації дітьми театралізованих ігор. Для цього об'єднуються кілька дітей. Але самі діти не спроможні організувати всю групу. Та й у цьому немає потреби. Це вихователь має створити умови для виникнення таких груп. Наприклад, в одному місці можна розкласти" ширму й розмістити біля неї ляльки бі-ба-бо, в іншому розмістити фланелеграф - різного виду призми, книжки, стенд і набори персонажів. Слід створити умови для тіньового театру й використовувати його в слушний час. Спочатку поява тіні на екрані є незвичним видовищем для дітей. Врешті, допитливість перемагає, і діти з'ясовують, завдяки чому виникає тінь. Коли враження від ефекту тіні минає, вони самі беруться використовувати підготовлене вихователем обладнання для тіньового театру. Настільні ж театри влаштувати ще легше - згрупувати іграшки чи картинки за відомими дітям казками. Така тематична добірка нагадує вихованцям знайому гру, і вони охоче починають розвивати її по-своєму. Можна створити умови й для такого маловідомого й практично непоширеного в дошкільних закладах виді ігор, як імпровізація. Звичайно, такі ігри слід організовувати, якщо трапився цікавий чи незвичайний .випадок. Можливо, хтось поводиться так, що заслуговує критичного демонстрування поведінки. Вихователь відповідно дає тему: -«Зумій поділитися», «Мій друг», «День народження», «Хто найкмітливіший» тощо. Можна обрати й тему, пов'язану з характеристиками образів, - Буратіно, Мальвіна, Котигорошко, Заєць чи їжак та інші. Після таких ігор досить лише запропонувати дітям ляльку, вбрану відповідно до знайомого образу, як вони починають зображати її манери, поведінку, вчинки. Ніколи не слід повторювати буквально, одну й ту ж саму гру. Щоразу треба придумувати новий варіант або влаштовувати сюрприз на початку, в середині чи кінці гри. Несподівані ситуації, різноманітність у розігруванні сюжету, ролей зацікавлюють дітей, спонукають їх до власних пошуків, знахідок. Наприклад, гру на сюжет знайомої казки «Рукавичка» варто почати з вірша Н.Саконської «Де мій пальчик». Зрозуміло, що в наступній грі такий прийом недоцільний, бо момент несподіванки зникає. Щоб іншим разом зацікавити дітей цією грою, слід перед тим, як виводити їх на прогулянку, покласти на їхньому шляху рукавичку. Несподівана знахідка спонукатиме дітей пригадати початок казки: «Ішов дід-лісом та й загубив рукавичку...» І не потрібно більше ніяких стимулів для початку гри. Діти залюбки розбирають ролі, влаштовують ігрові ситуації. Вихователь лише допомагає їм в організації гри та виконує роль ведучого.

Консультація «Кольоротерапія в роботі з дошкільниками»

Одним із видів арт-терапії є кольоротерапія, заснована на дії кольору на нервову систему дитини. Існує два напрямки кольоротерапії: безпосередній вплив на мозок людини та створення необхідного кольорового лікувального середовища.

Колір пов’язаний із матеріальним через емоції. Кольоротерапія — це мова, що випливає з установленого ще античними вченими зв’язку між кольором, фарбою й емоціями, а також з відношення між почуттям і кольором.

Багато спеціалістів вважає, що деякі хвороби обумовлені порушенням колірної гармонії організму людини: передозування або нестача кольорів, тому потрібна кольоротерапія, щоб відновити колірну гармонію організму.

Терапію кольором використовують ще з давніх-давен з Древнього Єгипту, але розповсюдження принципів кольоротерапії набуло розмаху в кінці XIX століття. Було доведено: якщо середовище відзначається бідною кольоровою гамою, то виникають симптоми асенізації (недостатність кольору) та затримка інтелектуального розвитку в дітей. Тому потрібно збагачувати світ наших дітей різними яскравими кольорами, тому що загалом дітям подобається колір. Він раніше за інші засоби зображення стає в дитячих малюнках і змістовним (виражає зміст, переживання, відчуття), і естетичним (показник красивого). Для дитини кожен колір наповнений настроєм. Тому в малюнках колір використовується для позначення того, що подоба¬ється дитині, що вона вважає красивим, добрим. Відповідно, через кольори дитина виражає своє ставлення до навколишнього світу. Тому потрібно створювати умови для формування колористичної культури дошкільників в образотворчій діяльності, розвитку колірного сприйняття та активізації експериментально-дослідницької діяльності дітей у колористичній творчості, навчати, як їх використовувати.

Завдання, умови, засоби вирішення в кольоротерапії.

1. Створення на заняттях атмосфери творчості, зацікавленості, невимушеності, експериментування, емоційного переживання, що сприяє колірному відкриттю у дітей.

2. Спрямованість на активізацію мислення як способу художнього освоєння дітьми кольору світу.

3. Розвиток у дітей сенсорного сприйняття кольору.

4. Розвиток колірного сприймання.

5. Розкриття резервів дитини у кольорі та вміння винаходити способи колористичного рішення малюнка; створювати свої колірні комбінації, виражати себе через колір.

6. Розвивати прагнення до пізнання кольору, краси фарб у природі, мистецтві, навколишньому світі.

7. Викликати бажання досліджуватиколір, експериментувати з ним, створювати цікаві колірні комбінації.

І тому створюють цікаві програми, розробки вправ та занять, ігор та дослідів, в яких використовується кольоротерапія в поєднанні з нестандартними техніками роботи в образотворчому мистецтві.

Символіка кольорів арт-терапії

Кольори можуть впливати на дитину як позитивно, так і негативно. Сам колір, з однієї сторони, для дитини відповідає його природному втіленню (синій — вода, небо), а з іншого боку дає негатив (казка, де є герой з синьою бородою). Тому колір є об’єктивним втілення емоцій. І тому треба уважно слідкувати за поєднанням кольорів, щоб не нашкодити здоров’ю дитини. А дорослим самим потрібно знати і розуміти основні значення кольору та його вплив на кожну дитину.

У теорії кольорознавства виділяють основні три кольори: синій, жовтий, червоний. При змішуванні цих кольорів виникають інші додаткові, які теж мають певний вплив на емоційний стан дитини.

Оздоровлення кольором

Колір можна ввести в тіло через їжу, воду, дихання, шкіру — вона вбирає колір, якого не вистачає організму.

Це відбувається таким чином:

— 10 хвилин дивимось на колір;

— знаходимось в кімнаті з таким кольором;

— використовуємо лампи з таким же кольором;

— оточуємо себе, по можливості, в побуті, на роботі цим кольором.

Користуючись правильно кольоровою гамою, можна вилікуватися, покращити свій стан, змінити емоційний стан свого організму. Колір є основним фактором у будь-якій системі зцілення і він потрібний для душі, як повітря для тіла.

Цікаве про колір

Кожен народ має свій, властивий йому, колір: німці — сірий, англійці — чорний, французи — світло-сірий, іспанці та італійці — світло-жовтий, слов’янські народи — червоний з відтінками та зелений.

Звуки музики теж зафарбовані в певний колір — від темного до білуватого.

У 1910 році видатний композитор Скрябін створив кольоромузику (при звучанні ноти світиться певний колір). Фахівці, дослідивши творчість видатних музикантів, дійшли висновку, що музика має колірне забарвлення:

— Твори Бетховена — синього кольору;

— Мендельсона — світло-рожевого;

— Шумана — зеленого;

— Чайковського — блакитного;

— Прокоф’єва — золотисто-коричневого.

Консультація для батьків

"Співайте діткам перед сном"

«Котику сіренький …..» Скільки теплих і ласкавих слів знаходить матуся, заспокоюючи свою дитинку. Скільки любові і ніжності у колискових піснях!! Малюк, ще не вміючи розмовляти, не розуміючи жодного слова, почувши колискову одразу заспокоюється, затихає, засипає! Саме колискові пісні вважаються першими в житті вашого малюка, вони сприймаються з магічною силою, тому що співає їх найрідніша в світі людина – матуся!

Ритм колискових зазвичай відповідає серцебиттю, ритму дихання матері і малюка, відіграє важливу роль у духовному розвитку дитини. Саме завдяки колисковим, дитина отримує перші уявлення про навколишній світ: тварин, пташок, оточуючі предмети.

Котику сіренький, , Дитя буде спати,

Котику біленький, Котик воркотати,

Котку волохатий, Ой на кота воркота,

Не ходи по хаті, На дитину дрімота!

А-а-а-а-а-а!

Коли дитина підростає, їй співають колискові казкового змісту, в текстах яких вирішуються психологічні питання. В багатьох колискових піснях перед дитиною розвертається перспектива про його майбутню самостійність. Таким чином, колискові дають дитині уявлення про навколишній світ, знайомить з головними принципами побудови світу.

Але найголовніше в колискових – це материнська ніжність, любов, що надає впевненості кожній дитині. Пісні показують, що життя прекрасне, але в теперішній нелегкий час, почуття захищеності для дитини дуже важливе, адже наш світ складний і непередбачуваний!

Дуже важливе і саме спілкування матері і дитини! Чудово, якщо у вашій сім’ї зберігаються традиції, як спів колискових, читання казок перед сном, задушевні розмови про головне! А сон, як відомо, дається людині не тільки для відпочинку, а й для глибинної обробки тої інформації, яку отримала ваша дитина на протязі дня. Довірливі відносини, які виникають в моменти такого спілкування, відіграють важливу роль для дитини не тільки ясельного віку, а й надалі, коли дитина дорослішає! І навіть тоді, коли ваша дитина подорослішає, вона буде знати, що у нього є та людина, яка його завжди вислухає, зрозуміє, підтримає, з якою так приємно спілкуватися просто покласти голівку на плече.Співайте діткам! Не соромтесь! Адже саме ви - найкращий співак і приклад для своєї дитини!

Рученьки, ніженьки,

Лагідні очі!

Спокійної ночі!

Скінчилася гра!

Рученьки, ніженьки,

Спокійної ночі!

Спати пора!

Консультація "Як прищепити дитині любов до слухання музики."

Музика в житті дитини спочатку лише фон, на який не звертають уваги. Адже дорослі вже і не пам’ятають особливості дитячого сприйняття музики, яке полягає в тому, що маленькі дітки музику ніби не чують - вони не реагують на неї, можуть спокійно займатися своїми справами: малювати, гратися. Звичайно, навіть таке пасивне слухання музики залишається у підсвідомості дитини. Але дитині можна допомогти почути музику, щоб її сприйняття було змістовним і обміркованим.

Найпростіший спосіб – це потанцювати або помарширувати під ритмічну музику, разом з сестричкою, або з улюбленою іграшкою! Другий спосіб - це зацікавити дитину. Для прикладу можна провести гру « На що схожа музика?» Тоді дитина спробує вгадати, що вона почула в мелодії: шум дощу, шелест листя, спів пташок. Для цієї гри підійдуть такі програмові твори: « Пори року» П. Чайковського та Вівальді. П’єси, які не мають певного сюжету, по-своєму корисні тим, що з часом дитина зможе вигадати до неї свою історію, і навіть намалювати до неї малюнок. Улюблена музика – може стати чудовим обрамленням дня, супроводжувати сон дитини, слугувати фоном для занять. Але дуже важливо не «перевантажити» дитину музикою, не втомити дитину. Музика повинна приносити задоволення, а не перетворюватися на докучливій гамір.

Поступово дитина звикає до життя під музику – під хорошу, якісну музику. Дитина починає розрізняти відтінки та окрасу мелодії, її світ збагачується, а почуття-стають виразніші. З часом, коли дитина навчиться з задоволенням слухати музику, більш ніж 30 хв., можна влаштовувати домашній концерт: відкласти всі справи, гарно вдягтися, створити атмосферу справжнього свята. Самі «активні слухачі», років в 5-6 вперше потрапляють на справжні концерти. Але багатьом діткам до вподоби музикування в домашніх умовах. В решті-решт, де, як не вдома ми можемо сміливо пострибати на дивані чи потанцювати під улюблену пісню!

Звичайно, було б дуже чудово, якби у вашому домі була можливість слухати живу музику(ф-но, скрипка, гітара). Деякі інструменти, найпростіші, може залюбки освоїти ваша дитина(сопілка, барабан, металофон) До речі, один з самих казкових звуків можна відтворити за допомогою гітари та жменьки рисової крупи. Якщо повільно висипати рисову крупу на струни лежачої гітари, вона створить тихий і надзвичайно казковий дзвін! Вашій дитині сподобається! Музикуйте і експериментуйте!

Консультація "Як правильно слухати класичну музику з дітьми."

Всі знають, що класичну музику треба слухати в цілковитій тиші. Спочатку, обрану музичну п’єсу треба дати дитині "програти". Хай він підіграє у такт мелодії на любому імпровізованому інструменті. Запитайте його, що він відчуває коли слухає музику. Запропонуйте дитині затанцювати свою фантазію під цю мелодію. Тепер, коли дитина "відчула" мелодію тілом, знайшла її у собі за допомогою фантазії та емоцій, можна розповісти дитині, як слухають музику у концертних залах. Малюк за вашим проханням посидить тихенько, а ви запропонуйте йому пограти у "відгадайку". Попросіть його назвати знайому йому мелодію серед незнайомих уривків. Побачите, як він зрадіє, коли почує "свою". Тепер він готовий до прослуховування музики. Це стане для нього справжнім задоволенням, та з кожним новим прослуховуванням буде зв’язана купа позитивних емоцій. Любіть свою дитину, приділяйте їй як можна більше часу, і тоді вона дійсно стане різнобічно розвиненою людиною.

Консультація «Як починати слухати музику з дитиною».

Шановні батьки! Якщо Ви хочете, щоб серце Вашої дитини прагнуло до Добра, Краси, Людяності, спробуйте навчити її любити і розуміти музику! Вчить її, навчайтеся разом з нею! Фахівці з різних галузей дошкільної психології, педагогіки, мистецтва радять починати займатися музикою вагітним мамам ще у період вагітності, а продовжувати зразу від народження дитини для формування гармонійної особистості засобами музики. Музичне мистецтво є джерелом духовності, засобом активізації всіх творчих здібностей дитини, звичайно за умов систематичних занять і не лише у дошкільних навчальних закладах, а і дома. Прихильники раннього виховання мистецтво рекомендують батькам не втратити можливість формування гарного смаку у малюків, розуміння ними характеру та образності музики, величезного естетичного впливу на всю психіку дитини, її позитивний та гарний настрій.

Обов’язковою умовою для формування естетичного музичного смаку має бути сформована родинна фонотека. До неї мають входити: записи класичної музики на фоні звуків природи — шуму струмка, моря, звуків лесу, спів пташок, пісні з улюблених мультфільмів, казки, колискові, український дитячий фольклор. Слухаючи музику разом з дитиною, ви переконаєтеся що зникає стурбованість дитини, її тривога, вона заспокоюється і розслаблюється.

У віці від 1 року до 3 років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На 2 році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан – бадьорий, задерикуватий при слуханні пісні «Конячка» О. Тимчивої, спокійний, доброзичливий при слуханні пісні ""Кішка» О. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття перед фахівцями і батьками стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її при повторному прослуховуванні.

Особливо важливою ланкою є формування музично-сенсорних здібностей у дітей раннього дошкільного віку є музичне переживання. В основі розвитку їхніх музично-сенсорних здібностей лежить слухання, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звуку – висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини слід впроваджувати включені музично-дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звуку. Дітям на 2 році життя слід запропонувати дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти і потім угадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання. Для дітей на 3 році життя музично-дидактичні ігри дещо ускладнюють. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад, у грі «Чий будиночок?"« дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи розвиваються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини. Нерідко в дітей із церебральним паралічем характерні розлади емоційно-вольової збудливості, дратівливості, руховому розгальмуванню, в інших – у вигляді загальмованості, сором'язливості. Тому завдання підбираються індивідуально. Важливим елементом дітей 1-3 років із є виразне виконання музичного твору мамою, бабусею, татом. Разом з тим, при роботі з такими дітьми необхідні наочні прийоми, що залучають дитини до музики – показ іграшки. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорове сприймання образу сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам'ятовуванню. З цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.

Більш різноманітний музичний репертуар 3-4-річних дітей допомагає зацікавити дитину музикою, викликати й підтримати її радісне хвилювання. У цьому віці зберігає своє значення використання іграшки як засобу, що викликає інтерес до виконуваних творів. Засвоєнню музики допомагають короткі пояснення, які виділяють найяскравіші художні засоби.

Музика сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.
Але найголовніше – це "школа почуттів", що формується завдяки особливій властивості музики: викликати співпереживання слухачів.

Виховуючи маля, розвиваючи здібності, збагачуючи духовно, знайомлячи і зі складнішими творами, ви відкриваєте перед ними ще один шлях збагачення їхнього музичного досвіду.

Можливо, декілька порад фахівців музичного мистецтва допоможуть Вам і Вашої дитині ввійти в великий та чудовий світ музики.

1. Пам'ятайте про те, що любий музичний твір треба слухати уважно. Головне, безумовно, бажати слухати! Треба дуже постаратися уважно слідкувати за тим, що діється у музиці, від початку до кінця, нічого не пропускати. Музика завжди віддячить слухача, даруючи нові почуття, новий настрій, мабуть такий, якого ніколи не було.
2. Починати слухання треба з маленьких творів.
Це може бути вокальна музика (музика для голосу), або інструментальна (яка виконується на різних інструментах). Прислухайтеся до звуків, постарайтеся почути і розрізнити динамічні відтінки музичної мови, з'ясувати чи роблять вони виразним виконання музичного твору.
3. Безумовно, слухати вокальну музику легко, текст завжди підкаже, що хотів сказати композитор, якими думками поділитися.
4. В інструментальної музиці слів немає, але від цього вона не стає менш цікавішою. Слухайте з дітьми твори П.Чайковського, С. Прокоф'єва, Р. Шумана, В. Моцарта, О. Гречанінова та сучасних композиторів.
5. Час від часу необхідно повертатися до прослуховування вже знайомих творів.
6. Постарайтеся зробити слухання музики систематичними, відводьте для цього певний час.
7. Дуже корисно слухати одні й ті ж самі твори у виконанні різних солістів та колективів.

Коментарi