Основною метою роботи психологічної служби ЗДО "Віночок" - є охорона психічного здоров'я дітей і учасників навчального виховного процесу. Створення умов для індивідуального розвитку особистості дитини. У процесі навчальної діяльності, стимулювати пізнавальний, мовленнєвий, особистісний розвиток дітей.
Основні завдання роботи психологічної служби ЗДО:
- підвищення адаптивних можливостей дітей ранніх груп та молодших;
- створення атмосфери співпраці між педагогами, дітьми та батьками;
- створення умов для повноцінного і гармонійного розвитку дітей освітнього процесу;
- допомога дітям у кризових ситуаціях ( проблеми ВПО,малозабеспеченим та багатодітним родинам);
- формування психологічної готовності дітей до навчання у школі;
Діяльність практичного психолога з дітьми раннього віку (2-3 рік життя)
Мета: створювати оптимальні умови для адаптації дитини в закладу дошкільної освіти.
Завдання:
- відстежувати психічний розвиток дітей раннього віку;
- сприяти і допомагати в адаптації дітей до закладу дошкільної освіти;
- вивчення нервово - психологічного розвитку дитини раннього віку;
Діяльність практичного психолога з дітьми молодшого віку (4 рік життя)
Мета: формувати в особистості дитини, як суб'єкта міжоособистісних стосунків, розвиток емоційної сфери та створення умов для збереження психічного здоров'я дітей.
Завдання:
- виявляти дітей з ознаками дезадаптованої поведінки;
- допомогати в адаптації дітей до закладу дошкільної освіти;
- формувати вміння долати негативні емоційні стани: страхи,тривожність;
- встановлення взаємовідносин з однолітками через гру;
Діяльність практичного психолога з дітьми молодшого віку (5 рік життя)
Мета: сприяти формуванню сфери взаємостосунків між людьми.
Завдання:
- створення умов для розвитку творчої дитини;
- формування рівня комунікативних навичок;
Діяльність практичного психолога з дітьми старшого віку (6 рік життя)
Мета: створювати умови для подальшого навчання дитини в школі, та розвитку творчої особистості.
Завдання:
- виявити творчі здібності та обдарованість дітей старшого дошкільного віку;
- психологічний супровід обдарованих дітей,розвиток уяви та творчих здібностей;
- визначення психологічної готовності дитини до навчання у школі;
- розвивати емоційно - вольову сферу дошкільників;
Робота практичного психолога у спеціалізованих- логопедичних групах
Мета: надати комплексну психолого - педагогічну допомогу дітям, які мають порушення мови.
Завдання:
- створювати середовище психологічної підтримки дітям з порушеням мови;
- здійснювати корекцію на розвиток пізнавальної та емоційно - вольової сфер дошкільника;
- формувати соціально - комунікативну та сенсорно - пізнавальну компетенцію у дітей з мовленнєвими порушенями.
Рекомендації батькам по підготовці до вступу малюка в дитячий садочок
- Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми і дорослими: відвідуйте з малюками дитячі парки і майданчики.
- Дізнайтись розпорядок дня в групі і набльзьте режим дитини вдома до розпорядку дня в групі.
- Обговоріть з дитиною.що позитивного є в дитячому садочку( нові товариші, багато іграшок). Важливо, щоб малюк не боявся, - тоді йому легше звикати.
- Відвідайте дитячий садок, в той час коли, діти на прогулянці і познайомте свого малюка з вихователькою і дітьми.
- Не обговорюйте при малюку проблем, що хвилюють вас, пов'язані з дитячим садочком.
Поради батькам визначити готовність дитини до дитячого садка
- Останнім часом вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття.
- Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.
- Дитина розбірливо може виразитисвої проблеми словами.
- Малюнок уже досить спритний, вміє самостійно їсти і пережовувати,вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.
- На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто віднімає іграшку - у свого товариша, а залагоджує конфлікт словами: "Це моє!".
Як перевірити готовність дитини до школи: практичні поради психолога
Під психологічною. готовністю до щкільного навчання розуміють необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для засвоєння шкільної програми в умовах навчання в колективі однолітків. Психологічна готовність до школи - це комплексний показник, що дозволяє прогнозувати успішність чи неуспішність навчання першокласника.
Психологічна говність до школи включє в себе такі параметри психічного розвитку:
- Інтелектуальна готовність - фізіологічна готовність мозку до навчання;
- Вольова готовність - здатність робити щось всупереч складнощам;
- Соціальна говність - навички спілкування з іншими;
- Мотиваційна говність - "навіщо мені школа?";
- Фізичне дозрівання - готовність тіла до навчання;
Як полегшити адаптацію дитині адаптацію до школи?
- Розповісти про свій позитивний досвід школярства, показати перші шкільні фотографії.
- Не боятися називати емоції та хвилювання: свої і дитини.
- Сприяти формуванню довірливих стосунків з учителем.
- Варто розповісти дитині, про навчання корисне, у школі обов'язково з'являться нові друзі, з якими весело проводити час.
- Водночас, не варто не казати дитині про можливі труднощі, бо тоді школа виглядатиме ідеальним місцем. Пообіцяйте дитині свою підтримку, якщо виникнуть проблеми.
- Нову роль засвоїти нелегко, бо це щось не відоме, а невідоме викликає напругу, насторожує.Тому краще новою роллю не лякати ("от підеш до шеоли. і буде тобі лихо:вчитимешся з ранку до ночі, там тебе сваритимуть..."), а знайти в ній щось цікаве, те, що сподобається дитині, викличте інтерес.
- Якщо дитина дуже переймається, що не впорається з новою роллю, варто сказати їй, що хвилюватися - це нормально.
Рекомендації для батьків з виховання дітей з синдромом дефіциту уваги,з гіперактивністю
- У своїх відношеннях з дитиною підтримуйте позитивну установку.Хваліть його і в кожному випадку, коли він цього заслуговує, підкреслюйте успіхи. Це допомагає закріпити впевненість дитини у власних силах.
- Уникайте повторення слів "ні" і "не можна".
- Говоріть стримано, спокійно.(бо крики збуджують дитину).
- Давайте дитині лише одне завдання на певний відрізок часу, щоб він міг його завершити.
- Заохочуйте дитину за всі види діяльності, які потребують концентрації уваги (наприклад, робота з кубиками,конструктором).
- Підтримуйте чіткий розпорядок дня.
- Оберігайте дитину від втоми, оскільки вона приводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.
- Давайте дитині можливість витрачати надмірну енергію. Корисно спортивні заняття,біг,плавання,але не боротьба чи бокс тому,що ці види спорту травматичні.
Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки
- Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
- Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
- Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
- Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
- Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
- Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).
Поради батькам конфліктних дітей
- · Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають бурі.
- · Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
- · Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
- · Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.
Поради батькам щодо профілактики дитячих страхів
- 1. Доручення для тривожної дитини мають відповідати віку. Складні завдання прирікають маленьку дитину на неуспіх, зниження самооцінки.
- 2. Підтримуйте її, говоріть про її впевненість у тому, що дитина зможе виконати завдання
- 3. Не порівнюйте успіхи дитини з успіхами інших дітей, дуже важливі оптимістичні прогнози на завтра.
- 4. Не припускайте ситуацій змагання, публічного виступу дитини. Вирази, які боляче травмують дитячі душі, вирази, яких бажано уникати: Я тисячу раз тобі казав… Невже тобі не зрозуміло, що… Скільки разів треба повторювати… Всі люди…, а ти… Ну на кого ти схожа?.. Що ти до мене причепилась?.. Ти такий, як твій батько (мати)… А тепер вирази, які бажано вживати якомога частіше: Ти в мене такий хороший! Порадь мені, будь-ласка… Ти мене завжди правильно розумієш… Ти в мене молодець! Як я тобі вдячна! Які в тебе чудові друзі!
Простір без насильства. Навчіть дітей парвилам безпеки!
- Необхідо знати напам'ять адреси,номери телефонів та імена людей, яким ти довіряєш, які піклуються про тебе.
- Нікому не дозволяй принижувати та ображати тебе..
- Не принижуй та не ображай інших,будь коректним і витриманим у спілкувані.
- Не ходи в пізній час один.
- Не сідай з незнайомцямидо ліфту.
- Якщо тобі загрожуватиме небезпека, тікай і привертай до себе увагу.
НАЦІОНАЛЬНА ГАРЯЧА ЛІНІЯ - 0800500225 (БЕЗКОШТОВНО ЗІ СТАЦІОНАРНИХ ТЕЛЕФОНІВ), 116111 (БЕЗКОШТОВНО З МОБІЛЬНИХ ТЕЛЕФОНІВ).
Безкоштовнанаціональна "Гаряча лінія" з попередження домашнього насильства 0 800 500 335(зі стаціонарних телефонів), 116123 (з мобільних телефонів).
Батькам на замітку "Психологічна допомога дітям в умовах війни
Війна — стрес не тільки для дорослих, які все розуміють, а й для дітей. Відчуття небезпеки, тривога, порушення звичного стану речей, постійні зміни та переміщення — все це може злякати дитину, збити її з пантелику і викликати дискомфорт. Головне, що слід пам’ятати, — якщо батьки поруч і всі здорові, то ви зможете забезпечити психологічний комфорт дитини.
Обіймайте, пояснюйте, відволікайте — це основні способи.
Пам’ятайте про головне правило: спокійні батьки — спокійні діти!!!
У стані стресу дуже важко бути уважними до потреб дитини, тому намагайтеся зберегти максимально можливу рівновагу, аби підтримати дитину.
ОСЬ КІЛЬКА ПОРАД ДЛЯ БАТЬКІВ:
* Думайте про майбутнє, не про минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте зі значущими людьми, що ви зробите найпершим після встановлення миру. Такі роздуми та розмови наснажують і стабілізують.
* Позбудьтеся почуття провини. Не звинувачуйте себе у тому, що сталося, або у тому, що ви щось зробили не так. Ви зробили все, що могли на той момент. Крапка.
* Намагайтеся їсти та спати. Якщо харчування доступне, так само їжте, а не лише намагайтеся нагодувати дитину. Намагайтеся спати, коли це можливо. Ваш фізичний стан – гарантія безпеки вашої дитини.
* Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки – попросіть про неї. Звертатися по допомогу – не соромно.
* Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся зі значущими для вас людьми, говоріть про свої емоції та переживання. Телефонуйте рідним. Просте «Як ти?» здатне наснажити і вас, і того, кому ви телефонуєте.
* Якщо відчуваєте потребу – зателефонуйте на «гарячу лінію» підтримки, поспілкуйтеся з професіоналами, аби максимально забезпечити свою емоційну стабільність у цей непростий час.
Як надати первинну психологічну допомогу дитині під час війни
- Запевніть дитину в тому, що ставитеся до її переживань серйозно та знайомі з дітьми, які зазнали таких самих випробувань: «Я знаю одного сміливого хлопчика, який пережив таку саму ситуацію».
- Створюйте атмосферу безпеки— обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте та грайте з нею.
- Переглядайте разом із дитиною «позитивні» фотографії чи зображення— так зможете звернутися до приємних образів із минулого, послабити неприємні спогади.
- Спрямовуйте розмову про воєнні події в інший напрям— переходьте від опису деталей до опису почуттів: спонукайте дитину описувати не деталі події, а її почуття.
- Допомагайте вибудувати життєву перспективу— визначити конкретні цілі та окреслити конкретні терміни.
- Повторюйте, що відчувати безпорадність, страх, гнів— нормально.
- Підвищуйте самооцінку дитини— частіше хваліть її за хороші вчинки.
- Грайте в ігри з піском, водою чи глиною— взаємодія з такими матеріалами дасть дитині змогу виразити переживання за допомогою образів.
- Не дозволяйте потурати вами— не виконуйте будь-які бажання дитини з жалю до неї.
Телефони «гарячої лінії» підтримки від Української мережі за права дитини та ЮНІСЕФ:
Київстар +380675679845; +380969905450
Lifecell +380636614252; +380633994592
Vodafonе +380953271521
Щодня з 8:00 до 22.00
Догори